Нам осінь двері в казку відкриває,
Де золотить ліси, садки й поля.
Вона тихенько пісеньку співає,
Щоб відпочила матінка-Земля.
І вітерець гойдає тихі віти,
Листочки осипає на стежки,
А сонце посилає ніжне світло,
Щоб грілись ним дерева і пташки.
В садах рум'яні яблука сміються,
Калина червоніє край вікна.
І теплі спогади до нас вернуться,
Бо світом ходить осінь золота.
І хай ця осінь серце зігріває,
Дарує світлі мрії і тепло,
Душа у тиші хай відпочиває,
А в кожнім дні живе любов й добро.
( Л. Медина.)