Налий мені, Осене,
чашку духмяної кави.
Посидим з тобою, моя
вірна подруго, вдвох.
Змережані сріблом осіннім
і золотом трави.
Нехай же нас жовтень
огорне любов'ю обох.
Чарівно кружляє, вальсує
скрізь листя багряне.
Під ноги розстелене
жовто-брунатне сукно.
Нехай же до нас із тобою
те щастя загляне.
Відчиним для нього ми
навстіж і двері, й вікно.
Що ж, Осене люба,
нехай наші душі зігріє
Цей теплий напій і розмова,
що йде від сердець.
Хай вітер осінній
найкращі нам мрії навіє,
Тривогам й печалям хай
прийде назавжди кінець.
Залишмо журбу десь позаду,
нехай вона згине.
Ми ж будем сьогодні
творити нові, світлі дні.
Мелодія ніжна нехай
в небеса ясні лине,
А ти ще на скрипці заграй,
чарівнице, мені.
І будем дивитись, як сонце
промінням сміється,
Як день цей дарує нам
ласку, любов і тепло.
Нехай те добро, що від нас
із тобою почнеться,
Розстелиться світом,
як жовто-брунатне сукно.
Оксана Козак
07.10.2025
