24.12.2022, субота — 358-й день року. До кінця року — 7 днів.
Вам потрібно вивчити з дитиною віршик про зиму на свято в садочок? Ніхто не писав настільки затишних, приємних серцю дитячих віршів, як український поет Платон Воронько.
КІТ НЕ ЗНАВ
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
ПЕРШИЙ СНІГ
Голуби злетілися біленькі, —
Мабуть, хтось їм хліба накришив.
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.
Не спурхне сніжок цей голубами.
Як весняне сонце припече,
Він струмком зів’ється між горбами
І в далеке море утече.
ВІНОЧОК
Сніжний віночок сплітав зима,
Такий, що не можна й помріяти.
Йду я тихенько, немов крадькома,—
Жалко віночок розвіяти.
Хай хоч погляну в люстерко: який!..
Тільки ввійшла я до хати,
Став той віночок вологий, липкий,
З хустки почав опадати.
Глянула в люстро — віночка нема.
В хаті стою і сумую.
А у віконце сміється зима:
«Вийди, новий подарую!»
СНІЖНА ЗІРОНЬКА ГОРИТЬ
Сніжна зіронька горить
В мене на віконці.
Як погасне, інша вмить
Спалахне на сонці.
Скільки їх, живих, ясних
Вранці мерехтіло!
Це малята зір нічних
В гості прилетіли.
ПОЛОТНО
Сніг наткав полотна
Аж від лісу до вікна.
І сміється,
Задасться:
Ось так ширина!
А із того полотна,
Що від лісу до вікна,
Не пошиєш і спіднички.
Сніг того не зна.
ЯЛИНЯ
Сива матінка зима
Молоду яличку
Одягала крадькома
В снігову спідничку.
Обтрусило ялиня
Снігову спідничку,
Бо зелене убрання
До лиця яличкам.
У своєму убранні
Юні ялинята
Дуже милі, осяйні
В новорічні свята.
ПРО СНІГУРА
Я спіймав у сітку
Снігура,
Посадив у клітку
З ятера.
Їсти він не хоче
Хліба і квасолі,
Ніби каже: «Хлопче,
Випусти на волю».
Відчинив я клітку
З ятера,
Випустив на вітку
Снігура.
Він гукнув на клени
Дочок-снігурят,
Цілий день про мене
Щебетав підряд.
Як відкрив я клітку
З ятера
Й випустив на вітку
Снігура.
ЛЮБИЙ ГРИЦЬ
Снігурики-снігурі
Розлітались на дворі.
Я їм виніс за поріг
Гречки, сім’ячка на сніг.
І тоді, — я чув це сам, —
Закричали птиці:
— Ти завжди був любий нам,
Ти найкращий, Грицю!
ДІДІВ ПОРТРЕТ
Ми ліпили сніжну бабку,
Поки вечір наступив.
А вночі високу шапку
Й вуса іній наліпив.
Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся:
«Все, як слід:
Шапка, вуса, борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зліпили діти!»
Вмить зібравсь Омельків рід:
«Справді, з баби вийшов дід!»
КОЖУШОК
Йшов сніжок на торжок
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха,
Як набіг у нім до хати,
Хутро стало розтавати.
Сів Воркотик на мішком
Та й умився кожушком.
КВІТИ
Герані у хаті —
Їм тепло зимою.
Сніжинки крилаті
Летять за стіною.
Летять під шибками:
«Он квіти в теплі!»
Й замерзли квітками
Сніжинки на склі.
ПОРОША
Казала пороша:
«Я дуже хороша,
Усіх одягаю
За так, не за гроші.
А промені встали
І кажуть: «Порошо,
Ти б швидше розтала,
Як справді хороша».
Образилась біла пороша
Й розтала.
Травиця хороша
Під нею зростала.
