Імовірно, невелике місто в Ломбардії з'явилося в середині I тисячоліття до нашої ери. Через 300 років він увійшов до складу Римської Імперії. Містечко минули війни та конфлікти. Дуже вже в незручному місці він знаходився. З усіх боків його оточували стариці та озера, утворені водами річки Мінчо. Підібратися до нього можна було тільки з одного боку, по заболоченому березі.
На відміну від більшості стародавніх міст, розквіт Мантуя досяг у XIV столітті, з приходом до влади династії Гонзаги. Він заснував на місці міста фортецю, і надав місту неповторного вигляду в стилі ренесансу. На жаль, разом із змінами закінчилося і спокійне життя городян. Місто неодноразово намагалися взяти штурмом і в XVIII столітті воно все ж таки перейшло австрійським Габсбургам. Вони зміцнили фортечні мури. Навіть Наполеону важко вдалося підкорити бастіон.
Сьогодні до Мантуї приїжджають прогулятися тихими вуличками, насолодитися красою міських площ. Чудово збереглися Годинникова вежа, дзвіниця Сан-Доменіко, базиліка Сант-Андреа, герцогський палац.
Вище перераховано лише невелику кількість міст, коріння яких сягає глибини часів. Не всі вони популярні серед звичайних туристів. А це означає, що настав час збирати валізи і відкривати для себе нові горизонти.