НАДХОДИТЬ РІЗДВО
... Надходить Різдво, наближаються свЯта...
Так хочеться їхати до мами, до тата,
Так хочу відвідати рідне село,
З батьками стрічати Христове Різдво.
Кружляють сніжинки, мороз всюди дмуха,
Танцює зима і мете завірюха.
В зажурі садок... немає вже мами...
Й доріжку до хати занесло снігами.
В печі не танцюють вогонь й вуголята.
Немає на світі вже любого тата.
Бабуся й дідусь давно спочивають,
У засвітах Божих Ісуса вітають.
Вже дим не клубочиться під небесами,
Лиш свічечки пам'яті під образами...
... Колись на Різдво збиралися в хаті —
Щасливі, веселі, здоров'ям багаті,
Лунали колядки, зринав щирий сміх,
Було тут і тепло, і добре для всіх.
Як мило було й чарівно навколо
І дим в димарі витягував соло,
Любов'ю всіх гріло родинне крило —
Потіхи, наснаги й добра джерело.
Завжди було мирно та затишно в хаті,
Звучали від серця слова благодаті,
З молитвою щирою йшли до вечері,
Любові й добру відчиняли всі двері.
Сідала до столу велика родина,
Теплом зігрівала всіх рідна хатина.
А як смакувала кутя на Святвечір,
І хліб, й пиріжки з домашньої печі!..
Мороз закосичував вікна святково,
Ялинка сіяла в куточку казково.
Мурликав тихенько під лавкою кіт.
Виблискував інеєм засніжений пліт.
Ходили з вертепом від хати до хати
В колядках Ісуса малого вітати.
На небі світила різдвяна зірниця
І щастям поїла нас отча криниця...
... Сьогодні хурделиця тут хазяйнує,
Холодна хатина самотня ночує...
Приїду в село на Різдво на могили.
Вже янголи в небі свічки засвітили.
Молитву щиру понесу на свята
До рідних могил... до мами... до тата...
Оксана Козак
