На зустріч із Жовтнем зібралася Осінь.
Сукню святкову з листочків вдягла.
На ній кришталеві виблискують роси,
а сонячні зайчики, мов з джерела,
п'ють прохолодні осінні краплини,
стрибають і сяють, як ті світлячки...
Прикраси з червоних ягід калини
наділа також й, як завжди, залюбки.
Вони їй пасують, добре це знає.
Брунатно-бурштиновий - теж до лиця.
А ще,... вона мліє, як бачить коралі
й смарагдовий... той, що не зник до кінця.
Кожний листочок на сукні святковій
змережила золотом й срібло вплела
із тих ниточок, що таємно, у полі,
наткав павучок... А вона їх знайшла!
І зачіска - профі! Робив справжній майстер.
Це вітер, відомий усім витівник.
Такого накрутить, нав'яже і хваста...
Собі довіряє. До критики - звик.
А що з макіяжем? - Все в неї чудово!
Рум'янець, звичайно, й такий, щоб палав!
Рубіновий, майже, й ледь-ледь з цинамоном.
Це те, що найкраще з осінніх приправ.
А погляд! Блакиттю своєю чарує!
Подивишся... й ніби затягує в омут.
Посмішка сонячна спокій дарує,
й так з нею тепло - забудеш про втому!
Краса і довершеність Осені - квіти!
Вони дивовижні, барвисті, яскраві!
Дісталися в спадок від щедрого Літа
й лишилися з нею найбільш витривалі.
Гортензія, цинія, айстри, жоржини,
мов жар, - чорнобривці і ряд хризантем, -
такі чарівні в ікебанах осінніх!
І з ними у Осені справжній тандем!
Стрічай, отож, Жовтню, цю Осінь-красуню!
В обійми візьми свої й не відпускай!
Нехай, якнайдовше, побуде з тобою
оця чарівниця, осінній цей рай!
І ти бережи її, Жовтню, та, звісно,... кохай!
Автор: Тетяна Зензерова.
