На задвірках зими, на задвірках печалі
Залишились людьми , будем ними надалі!
І тендітне плече ми підставимо веснам...
Поки хуга пече, поки крига не скресла!
Своє серцебиття під світи підлаштуєм,
Згорнем в купку сміття, рани всі полікуєм!
Поміж струджених злив зашнуруємо небо!
Нас ніхто не скорив! Так вже є, так і треба!
Т.Н.
