На спомин про Шевченка
Я не вірю, що заздрість - це риса вкраїнців,
Як і жадібність, підлість, лукавство, злобА-
Їх століттями сіяли орди чужинців
На землі українській в тужливу добу.
Бур'яном проросло те вороже насіння,
Засмітило родинні, сусідські зв'язки,
Загубилось у декого чисте сумління -
Цитадель, що тримає в людині людське.
І пішли Україною вільно гуляти
Всі нащадки іуди, а ще сатани,
Так багато сміттЯ розвелось в рідній хаті -
Стали й слуги свої, і раби, і пани.
Вільна воля й козацька звитяга забулись,
Гроші й влада затьмарили розум одним,
Інші сліпо за ними пішли й обманулись -
Не духовним тривожились, тільки земним.
Але ж зАвжди жили в Україні титани -
Волелюбний і праведний дух берегли,
Кобзареві слова, вірю, дійсністю стануть -
Супостата не буде на нашій землі.
Якщо будем за правду боротись - поборем,
Й переможем - запеклих вогнем не спалИть,
А коли Україна замучена горем -
Ще сильніше нам треба її полюбить!
09.03.2023р.
