НА ПАСХУ, МАМО,БУДЕШ ТИ САМА

НА ПАСХУ, МАМО,БУДЕШ ТИ САМА

На Пасху, мамо, будеш ти сама,

Пробач мене, та я вже біля Бога,

Я бачу, як сидиш біля вікна,

Чекаєш, що з'явлюсь біля порога.

Я бачу, як щоразу в храм ідеш,

Святу молитву в небеса підносиш,

І за собою ти мене ведеш,

Зустрітися зі мною в Бога просиш.

Я поруч біля тебе, обернись,

Торкаюся плеча, цілую руки,

О, матінко, я Богу так моливсь,

Та тіло все одно роздерли круки.

Ти відчуваєш: я вже не живий,

Бо серце материнське не обманеш.

А перед смертю чув я голос твій,

І плач гіркий, яким ти серце раниш.

Як прийде час, схороните мене,

Посадиш на могилі кущ калини,

Уже скоро, мамо, 40 днів мине,

Як я живу без вас і України.

Твоє волосся вкрила сивина,

І руки, які пахли так любов'ю,

Поморщені...і це моя вина,

Бо землю окропив своєю кров'ю.

Та паску все одно ти заміси,

Почую і на небі запах з дому,

Я згадую прекрасні ті часи,

Коли пекла паски мені малому.

З тобою в храмі ще я постою,

Бо тут душа твої молитви чує.

Матусю, як же я тебе люблю,

Пробач мене, що паску не скуштую.

Автор: Ольга Киця

Присвячено пам'яті зниклих безвісти загиблих Воїнів - Героїв України