НА МОЇЙ ПЛАНЕТІ
Хтось вимкнув світло на моїй планеті.
Хтось сонце вкрав і зорі погасив.
Сховалось серце в кам'янім наметі.
І сніг війни намет той притрусив.
Так стало темно й холодно без світла,
душа втомилась від постійних втрат.
І чути лише в голосінні вітру,
як стогне десь поранений солдат,
як плаче мати, як сестра, дружина
в скорботі чорній ледь живі стоять.
В такій же чорній, як моя калина,
журбі схилилась вся жіноча стать.
Закрию вуха, вітру щоб не чути,
бо стерпіти несила вже біду.
Я твердо знаю – Україні бути!
Ще трішки, й переможемо орду!
Оксана Рудич
31.01.2023
Світлина із інтернету
