НА МОГИЛІ ТАТА...
У мене, тату, скоро випускний. Не поведеш за руку свою доню.
А я так хочу, мрію, рідний мій, відчути у руці твою долоню..
Доросла стала донечка твоя. Як шкода, що від тата не почую:
- В життя благословляю тебе я
і сукня вишита тобі, доню, пасує.
Ой, таточку, серденько так болить. Щодня сумую й плачу за тобою
Ти відпросись в Господа на мить, дощем, чи вітром будь поруч зі мною...
Шумлять біля могили прапори. Чорні стрічки
і квітів так багато.
Твій погляд відчуваю я згори. Все в мене є - тебе немає, тату...
Господаря чекає поле
й дім. Хустину чорну не знімає ненька. Тепер, ти будеш завжди молодим, а я для тебе, квіточка маленька.
З тобою, рідний, раджуся в думках.
І стільки всього хочу розказати. Ти обіймай мене міцніше в снах.
Нам так не вистачає тебе, тату...
Тих сильних рук і твоїх мудрих слів. Погляду доброго, яким ти міг зігріти. Беріг ти мене, тату і любив. Ніхто, як ти, не буде вже любити.
Тепер, ти Ангел - Охоронець мій.
Буває важко, згадую про тебе. Хрест на могилі обіймаю твій.
Шепочеш вітром:
- Тут я, біля тебе!
У мене, тату, скоро випускний. І сукню мама вишила чарівну.
Та тільки не почую голос твій:
- Ти доню така гарна,
як царівна.
Прийду на цвинтар, там портрет є твій, з тобою на колінах розмовляти.
В моєму серці ти живий, найкращий, рідний мій татусю - тату
автор Соломія Українець
