- Мамо, я на небі, я - хмаринка,
З вишини дивлюсь на білий світ..
Тут, зі мною, Коля і Маринка,
Дядько й тітка наші шлють привіт...
Тут багато діток незнайомих,
Ті, хто врятуватися не зміг...
Ті, хто не добіг до ешелону,
Ті, хто заховатися не встиг...
Поряд бавиться якась чужа дитинка,
Де її сім'я - вона не знає...
Очі в неї - крижана сніжинка
І волосся сиве заплітає...
Як її зовуть, не пам'ятає,
Каже, що жила колись у Бучі,
Ляльку без волосся пригортає
І пір'їнки з крил склада докучі...
Колька, наш сусід, загинув першим,
А його сестричка - вслід за нами.
Я спитати хочу тих, хто долі вершить:
- А у вас теж діти є? І мами????
Що ж ви на Вкраїні наробили?!
Принесли в мій дім смертельну зброю!!!
Ми ж у вас рятунку не просили!
Ви до нас самі прийшли - війною!!!
Зруйнували рідну Батьківщину,
Повбивали діточок маленьких!
Чоботом стоптали цвіт калини,
Згвалтувавши посивілу неньку!!!
Що ж ви наробили, росіяни?!
Чом пішли на гріх, братоубивці?!
...На могилах, на дитячому майдані
Сива мати садить чорнобривці...
Валюша Чародейка.Українка.
іл.: Olga Wilson
