На канапі на природі.
Приходять думки іноді дивні.
З дитинства ще з'явилося бажання
полежати в садочку на канапі,
під вишнею і соловейкові пісні.
Полежати, і щоби постіль біла
бузковим запахом п'янила в голові,
і ніжно на обличчі вітру крила
голубили то вії, то вуста мої.
Щоби дерева шепотіли казку,
а джміль подалі свій " політ" співав,
Щоб сонце дарувало свою ласку,
космеї посміхались, коник на скрипці грав.
Щоби дивитися вже досхочу на небо
і милуватись квітами в саду.
Ніяких телефонів, тут вони не треба.
І сниться, що весь всесвіт на виду.
Така то благодать! Землі тяжіння
ти відчуваєш під собою вмить.
Тут чорнобривців запах притискає піднебіння,
і бархатець, немов сонце горить.
Тут тиша і не чути канонади.
Лиш віє, як природа гомонить.
Ти зупинись! Прислухайся, яка то насолода.
Жива природа всім допомагає жить!
2023р.
Алла Орищенко.
