На чужині живи хоч скільки літ -
Не стануть рідними чужі пороги,
А пам'ять кличе у блакитний світ,
Де мальви зацвітали край дороги.
І ця печаль, ця туга вікова
Все більша виростає із роками,
І мальви, й рідна хата ожива
У снах, що йдуть дорогою до мами.
Калачики червоні на вікні,
Фіранка біла, а внизу - мережка...
Вже відлетіли мамині пісні
І терном заросла до хати стежка...
Пішла матуся у далеку путь -
Її душа давно над небесами...
А мальви сіються самі й цвітуть
Уздовж дороги, що веде мами.
Ірина Глюз
