ЗИМОВИЙ ЕПІЛОГ
-Ви бачили? З-за гір вернулася зима.
Вона собі примхлива, бачте, дама.
Ще звечора спішила тихо, крадькома,
Нема для неї ні дверей, ні брами.
-Яка ж мета твоя? – її спитала я, –
Ми так раділи вже весні і квітам!
-Робота є! Ну зовсім не бажаю зла!
Щоб голубіли небеса улітку,
Палати мушу я прибрати від снігів,
Щоб заселились в них веселі грози,
Й коли веселка побіжить на дефіле,
Щоб грім і дощ сховались в небозводі.
-Чому ж ти цього не зробила у свій час,
Коли зими була гаряча днина?
-Та я блукала у далеких сторонах,
Тому в турботах ліку час згубила.
Пробач за хаос, весно! Це моя вина! –
Заплакала. Слізьми умила землю.
І наче облизня вхопила, навмання
Шукала між квіток додому стежку.
15.03.2025
Мирослава Пукач (Птася)
