Мирослава Пукач (Птася)
***
Тихенько нічка рахувала зорі,
Що сіяв вечір з щедрої долоні.
Котився місяць по небеснім лоні,
У сутінках світ тихнув мимоволі.
Дрімота запросила до подушки,
Шепоче фея казочку на вушко.
Велике коло місяця-ватрушки
Втонуло в хмарах дивно й милозвучно.
На варті зорі у обіймах неба,
Їм аплодують кажани веселі.
В спочинку, мов в повітрі, є потреба,
Молився Ангел на краю постелі.
У свічнику палала мовчки свічка,
За мить застигла дивом у краплині…
Лиш беззупинний час, життя і річка,
А сон й реальність – це не паралелі.
30.05.2025
