Мирослава Пукач (Птася)
НОВИЙ ДЕНЬ
Сон минувся… Місяць. Шлях Чумацький в небі,
Віз великий хвацько котиться у вись,
Гаснуть тихо зорі, мрії манять в гори,
Диво-казку шепче вітер на сосні.
Зі старого дуба арії лунають,
Це пугач романси сипле у світи,
Аплодують липи… Вірш тихенько пишу,
Муза-чародійка гами шле до рим .
Серденько розбудить подихом врочистим,
Нектаром солодким думи наситить,
Слово за словечком у рядки шикує,
Мов напій цілющий ллється із душі.
У траві під скрипку коники гарцюють,
У гаю зненацька метушня і писк,
Тихо гаснуть зорі в світанкових росах,
В солов’я сьогодні перший свій деб’ют.
Викотилось сонце в полум’яне небо,
Промені танцюють в переливах нив,
В мандри кличе ранок з квітами і медом,
Ніч минула. Боже! День новий настав!
01.02.2025
