МРІЯ
Я не Ліна Костенко,
Та й до Лесі далеко…
А душі тихим оком
Задивляюсь на них.
Моє місце під сонцем
У далеких Карпатах,
Де квітує чар-зілля,
Де калина в фаті.
Тут весна в буйнім цвіті
Часу плин оминає,
В золотім падолисті
суть буття пізнаю.
Ген високо у небі
Балансує орлиця,
Мов підказка від долі:
-У політ не спізнись!
В танці бузьки веселі,
В стилі вічних містерій
Поміж верби зелені
Мчить в майбутнє Дністер.
Літо зиму міняє
На космічних орбітах,
Вже біжу до схід сонця
По дозрілих житах.
Були злети й падіння,
Квіти, теплі обійми,
Гіркі сльози й прозріння,
Все життя, наче фільм.
За все дякую Богу
У молитві щоденній,
Міцно вірю і знаю,
Ще свій пік осягну!
25.01.2024
Мирослава Пукач (Птася)
