Мирослава Пукач (Птася)
ЛИПЕНЬ
Ранок. Під голубим склепінням неба,
Поміж серпанків битим шляхом звідкілясь
Зустріла липень край села, де межа,
Медами й цвітом щедро він благословляв.
Де буйні трави, там лягав покосом,
Стеливсь покірно сіном п’янко-запашним.
Гопак свій дивний витинали коси,
Грайливі грози з вітром гналися за ним.
А як землею пронеслись, мов коні,
Фатіном сизим рясно вкрилася земля,
Туман сивобородий вклавсь під ноги,
Замаскував майстерно всі ліси й поля.
Так дивно хмари миттю розійшлися,
Заграла барвами веселка над струмком,
Потічки, мов озера, розлилися,
Пшениця колос налива тугим зерном.
Усе навколо, мов помолоділо,
Вогнем обабіч стежки маки зайнялись.
В гаю у кронах птаство гомоніло,
В гнізді лелеки свою вірність берегли.
Цвів захід сонця рясно чебрецями,
Вже день натомлений скотився до зорі,
Благатиму я Бога молитвами,
Дозволь нам жити вже у мирі і добрі.
06.07.2025
