КУДИ ІДЕМ, ЧОГО ЧЕКАЄМ?
В розкошах світу загубився розум.
На мудрість дике хамство посяга.
Любов затьмарила пиха і слава.
Без віри і молитва лиш слова.
У благах світу втонула повага.
Реальність в інтернеті зависа.
Ненависть подружилася й неправда,
В куточку милосердя знемага.
До чого ми ідем, Великий світе!
Звільни серця із кам’яних оков.
Стоп зубожінню душ! Добро хай квітне!
У дійсності відродиться любов.
Усмішки сіятимуть перехожі,
Дзвіночком задзвенить дитячий сміх,
Розкішні ниви в сонячнім полоні
Добірний колос схилять нам до ніг.
У чуйнім серці щастя запанує.
З абстрактності вертаймось у буття!
В садах квітучих лиш кує зозуля,
З весни у зиму лиш одне життя.
30.01.2025. Мирослава Пукач
(Птася)
