МИНАЄ РІК

МИНАЄ РІК

Минає рік і час наш забирає ,

А нового нам мало додає ,

І серце , як раніше , не співає ,

Згубили щастя - важко віднайти .

Вплелося пасмо срібне у волосся ,

З'явилась нова зморшка на чолі ,

Поглянеш в дзеркало ( а може це здалося ) ,

Що риси й посмішка якісь уже не ті....

Частіше із роками ми хворієм ,

Сміємось рідше , більше гіркоти ,

І приспана омріяна надія

нас загубила в вирі метушні .

Ідеш-ідеш , а шлях малий проходиш ,

В роботі теж не той уже вогонь ,

Ночами думка у минуле водить ,

і з кожним днем все більше перепон .

Як добре , коли ми ще пам'ятаєм

і раду ми самі собі даєм ,

А зовнішність не так-то і лякає ,

Найголовніше , ходимо , живем .

І задоволення отримуєм від того ,

Що внуки підростають на очах ,

А їм потрібна наша допомога ,

порада цінна і тверда рука .

Радіймо що не все у нас погано ,

(От якби час не біг настрімголов ) ,

Усе природно і без жодного обману ,

А через рік - все підсумуєм знов .

Автор: Тамара Франчук-Шандрук