10 квітня день пам'яті Миколи Гринька - видатного українського актора, народного артиста УРСР (1920-1989).
Він зіграв понад 200 ролей, кожна з яких являла собою цілий світ.
"Я не люблю акторів, які грають у кожному фільмі себе. Я люблю акторів, які намагаються піти подалі від власного "я" і увійти глибоко до суті образу.", - казав Микола Гринько.
Народився майбутній актор в Херсоні в родині театральних акторів, а його хрещеною мамою була славетна співачка Оксана Петрусенко, яка стала хрещеною несподівано. Вона йшла вулицею і почула спів мами Миколи Гринька і пішла на голос, знайшла маму і запропонувала їй співати.
Хлопчик з дитинства знав, що теж стане актором, але все порушила війна. Служачи стрільцем-радистом, він у вільні хвилини читав однополчанам гуморески та монологи, співав сатиричні куплети, танцював, копіював відомих виконавців.
Після війни Микола Гринько працював помічником режисера Запорізького українського музично-драматичного театру, закінчивши театральну студію, грав різнопланові ролі у багатьох виставах, пізніше став провідним актором театру.
У 1951 р. Гринько дебютував у невеликій ролі в фільмі Ігоря Савченка "Тарас Шевченко", але активно зніматися почав лише через десять років.
Маючи природну музикальність, гумор, танцювальну "жилку", виразну пластику, у 1955 р. Гринько почав працювати на професійній естраді - у джаз-оркестрі "Дніпро".
З 1963 року Микола Гринько стає актором кіностудії імені Олександра Довженка і починаючи з наступного року, повністю переключається на кіно.
Герої Гринька - люди добрі і м'які, вони приголомшують глибиною і достовірністю.
Андрій Тарковський вважав Миколу Гринька своїм талісманом, називав улюбленим актором. Гринько знявся у всіх його фільмах, знятих у СРСР.
Мрією Миколи Гринька була роль Дон Кіхота. Він виконав кілька невеликих ролей благородного ідальго, але художній телефільм грузинських кінематографів "Житіє Дон Кіхота і Санчо", для якого актор встиг знятися лише у кінопробах, вийшов вже без нього
Добрим ангелом Миколи Гринька була дружина Айше, яка залишила кар'єру скрипальки і присвятила життя чоловіку.
"Він любив свою справу. З повним сумлінням, з повною віддачею, не жаліючи себе робив її, і це було на першому місці, і це його девіз.", - згадувала Айше Чулак-Огли-Гринько.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
