Ми зустрілись з тобою під вечір
В ароматному цвіті бузку,
Я зігрів твої зніжені плечі
У обіймах п’янкого зв’язку.
Заспівали вуста, наче струни,
Затремтів у мелодіях стан
І заграв на акордах Фортуни
Своє соло бузковий роман.
Зацвітає, бузок, зацвітає,
Ніжно вабить його аромат
І гукає, гукає, гукає
Наші душі в чаруючий сад.
Зацвітає, бузок, зацвітає,
Розвіває духмяний покров
І вертає, вертає, вертає
В наші душі жадану любов.
Нас манило в обійми щоночі
До полонів отого зв’язку,
Ми купали натомлені очі
У незайманих чарах бузку.
Десь дрімало за тином обійстя,
Десь злітала весна до зірок,
А нам тихо нашіптував листям
Про кохання квітучий бузок.
Ми з тобою давно вже не юні
Та поєднані тим же зв’язком,
Все така ж ти у мене красуня
І від тебе так пахне бузком.
Заманили життєві кросворди
У палітри дитячих казок,
Та ще й досі нам грають акорди,
Та ще й досі цвіте наш бузок.
© Василь Ковтун.
