Як там...в Парижі? Як в Берліні?
Як у Варшаві? В Осло як?
Ми всі не вдома, на чужбині...
Я чую запах дому...в снах...
Я там залишилася, вдома,
Хоч тілом я далеко, тут,
Якась незрозуміла втома
В душі сніги метуть, метуть...
Я у печалі не самотня,
Нас так багато, різних нас,
Жінок з дітьми, навіть не сотня,
Мільйони в світі у цей час...
Не треба заздрощів, повірте,
Як вдома, краще більш ніде,
Не вистачає тут повітря,
Тому обличчя знов бліде.
Бо я надихатися можу
Там, де у небі ластівки,
Я на ромашці там ворожу,
Там жар батьківської руки...
Там у дворі знайомі люди,
Мені там легко, вдома...так,
Мені радіють просто всюди,
Знайомих страв чудовий смак...
Я закохалася в країну,
Де народилась і жила...
Ти дочекайся, Україно,
Я повернусь, доки жива...
( Салига Ольга 28.04.2023 )
