Ми мусимо все пережить.
О, Господи, я ще жива...
Збудилася...Ще нічечка.
Важкою ношею нога
Спустилася із ліжечка.
Злиденні муки дістають...
Так потерпають віченьки...
Вкраїнські діти до раю
Все відлітають... Трішечки...
Ще потерпімо до весни.
Я вірю, щось, та зміниться.
Європо, чуєш, поможи!
Най та війна закінчиться!
Мабуть вас сильно не болить.
А, може ви злякалися,
Що і над вами загримить?!
Це, тільки, ми, не здалися.
Яка різниця, де нам жить?
Господь є скрізь, Він з нами!
А нам би Царство заслужить, -
Для нас відкриті брами.
Та, поки, треба тут ще жить, -
Ми вибрані святими.
Земелька буде нам служить,
Добро повік не згине!
Ми мусимо все пережить.
Так має буть. Напевно...
Не завжди в муках нам ходить.
Ми не живем даремно.
Автор Зорян@ Манашинська
