Ми йшли, зорі падали
І бажання були.
А між тим, зорепадами
Наші мрії цвіли.
І життя диво - річкою
Бігло вздовж берегів.
Щоб любов стала звичкою
З нас ніхто не хотів.
Посміхалися зорі нам,
Миготіли в воді.
Вже на річку упав туман,
Та в душі - молоді.
Ми, як діти, радіємо,
Що разОм живемО,
Про майбутнє, все ж мріємо,
Бо цікаве воно!
@Валя Злата, 2019
