Текстовий опис оглядової екскурсії « Іванівського краю історія жива»
у музеї історії селища Іванівка при Іванівській гімназії(опорному закладі) освітнього округа Іванівського району Херсонської області
Вітаємо у музеї історії селища Іванівка при Іванівській гімназії (опорному закладі) освітнього округу Іванівського району Херсонської області за адресою:смтІванівка,вул.Таврійська 1Б, iv.gimnazi@ukr.net, заснованому 26 серпня 1998 року, дата реєстрації – 19 листопада 2004 року, якому 25 липня 2008 року присвоєно звання «Зразковий музей», у 2011 році – «Кращий музей Херсонщини при навчальному закладі».
Матеріали екскурсії подаються для участі у І турі Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв навчальних закладів «Край, в якому я живу(2017-2018).
Профіль музею: історичний.
Тема оглядової екскурсії « Іванівського краю історія жива».
Виконавець оглядової екскурсії учениця 10-го класу Іванівської гімназії (опорного закладу) освітнього округу Іванівського району Херсонської області Ігітян Карина.
Педагогічний керівник педагог-організатор Іванівської гімназії (опорного закладу) освітнього округу Іванівського району Херсонської області Юрова Інна Миколаївна (тел. 0964282624).
Назви організацій, з якими налагоджена співпраця: районний Центр дитячої творчості, районний Будинок культури, районний клуб «Ветеран», районна організація «Союз Чорнобиль України».
Тривалість екскурсії 10 хвилин. Початок – експозиція «Заснування Іванівського району», закінчення – експозиція «Випускники школи та гімназії».
Музей має три окремі приміщення: зала історії селища Іванівка, зала історії Бойової слави, зала історії школи та гімназії .
Зміст експозиційних розділів:
¾ «Історія заселення краю»;
¾ «Післявоєнна відбудова господарства»;
¾ «Наш край в роки Другої Світової війни»;
¾ «Кроки боротьби за незалежність»;
¾ «Історія школи»;
¾ «Історія гімназії».
Теми екскурсій:
¾ «Історія заселення Іванівського району»;
¾ «Природні багатства району»;
¾ «Предмети побуту першої половини ХХ століття»;
¾ «Народні майстри рідного краю»;
¾ « Видатні діячі Іванівського району»
¾ «Визволителі Європи»;
¾ « Герої Радянського Союзу- наші земляки»;
¾ «Революційні події в Україні»;
¾ «Революція на граніті»,
¾ «Помаранчева революція»,
¾ «Революція Гідності».
¾ «Герої Небесної сотні»;
¾ «Учасники АТО –наші земляки»;
¾ «Ліквідатори аварії на ЧАЕС-наші земляки»;
¾ «Дереза П.П.- основоположник духовного відродження»
¾ «Директори закладу»,
¾ «Учительські династії»,
¾ «Випускники школи та гімназії».
Починаємо оглядову екскурсію із зали історії селища Іванівка.
-Шановні слухачі, що вам відомо про перших поселенців рідного краю?
Найдавнішими свідченнями заселення території Іванівського району є нечисленні пункти короткотривалого перебування мисливців часу пізнього палеоліту –кроманьйонці. Стійбища доби бронзи(3-2 тисячоліть до нашої ери) на території району теж є рідкісними пам’ятками археології. Наприкінці 2-го на початку 1-го тисячоліття до нашої ери південь України населяли найвідоміші власною назвою племена – кімерійці.Вони зберігали осілий спосіб життя, але у них були могутні кінні загони, що давало можливість завойовувати інші території. З ними воювали інші кочові племена – скіфи, про яких писав грецький історик Геродот: «Кожен з них –кінний стрілець».Зверніть увагу на зовнішність і зброю давніх воїнів. У скіфів був цікавий звичай побратимства. Суть його полягає в тому, що в посудину з вином і кров’ю тих, хто давав клятву, занурювалася зброя –меч, стріли, сокири і дротик, а потім побратими випивали цей напій. Цікавим є і поховальний ритуал скіфів. Тіло померлого бальзамували і возили на візках по родичах, з яким прощалися 40 днів, воїнів та знать ховали в курганах, де клали зброю, кінську збрую, одяг, посуд з їжею, амфори з вином, іноді відбувалося жертвоприношення дружини, наложниці, рабів, коней, яких також ховали разом з покійним. На знак скорботи скіфи обрізали волосся,дряпали обличчя, заподіювали собі каліцтва. Відомі випадки, коли через рік поминали померлого кривавою тризною: убивали п’ятдесят юних воїнів, тіла яких розміщували у позі вершників на вбитих конях навколо кургану.
Всі ці факти стали відомі з розкопок курганів. У 2007-2008 роках археолог Микола Петрович Оленковський досліджував кургани на території Іванівського району і склав археологічну карту «Археологічні пам’ятки Іванівського району Херсонської області».
- А які ще пам’ятки скіфської культури дійшли до наших днів? (Скіфські баби – скульптури скіфських воїнів)
З послабленням скіфської могутності у 2 столітті до нашої ери південь Східної Європи заселили сармати. «Вони йшли за своїми стадами, -свідчить Страбон,-вибираючи завжди місцевості з добрими пасовиськами, взимку-в болотах біля Меотіди (Азовське море), а влітку-на рівнинах».
На прикладах розділу«Історія заселення краю» ви можете ознайомитись з природними багатствами нашої місцевості. Поселення людей на території Іванівського району вплинуло природний світ. Деякі види тварин зникли зовсім: тур, сайгак,бабак, дикий кінь-тарпан. Орнітофауна збереглася краще : яструби, шуліки, ворони, сороки, куріпки,перепелки, фазани, дикі качки і голуби тощо.
-Шановні слухачі, що вам відомо про заснування селища Іванівка?
Селище Іванівка почала заселятися у 1820 році вихідцями із Рубанівської волості, сіл Великої та Малої Лепетихи, Білозерки, Шульгівки та інших.
Першими переселенцями були Іван Іващенко, Іван Братищенко, Іван Черепаха. Вони селилися на березі балки (річки) Канджагали (Калга, Велика Калга), зводили саманні землянки, вкриті кугою і очеретом.Земля була не поділена, переселенці мали її необмежену кількість. Цікава історія назви селища, про що говорить легенда «Як Іванівку назвали», за якою на сходці господарів вирішували як назвати село та обрати старшину. На старшині визначилися швидко, а відносно назви села було кілька пропозицій.Вихідці з Шульгівки пропонували назву Новошульгівка, із Білозерки – Новобілозерка і як піднявся шум. Напевне, довго б сперечалися, якби не дідусь, що спокійно пихкотів своєю люлькою і тихенько сміявся в вуса. А потім звернувся до односельчан: «Хлопці, нащо ви голови даремно ламаєте? Я – Іван, ти –Іван, він - теж Іван, - і показав люлькою на чоловіків.
- Та й взагалі серед нас лише кілька Миколів, один-двоє Петрів, а то всі Івани. Хай село зветься Іванівка». Його дружньо підтримали всі.З тих пір і маємо Іванівку.
У даному розділі музею можна ознайомитись з предметами побуту першої половини ХХ століття. Особливу увагу заслуговують народні умільці різноманітних ремесел та промислів, які стали справжніми майстрами декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва, роботи яких представлені у нас в експозиції: вишивка, плетення спицями і гачком, вироби з дерева і заліза, гончарні та скляні вироби тощо.
-Які предмети побуту та вироби декоративно-прикладного мистецтва вас найбільше зацікавили?
Багатьох дивує старовинна технологія прасування одягу, де використовувались рубель та качалка, а пізніше –залізна праска з вуглинками. Привертає увагу яскрава скриня, розписана петриківським розписом сучасною майстринею колишнім учителем трудового навчання Пашко Галиною Панасівною, вишита сорочка учителем Ковальчук Тамарою Іванівною та інші, про яких створено мультимедійні презентації та проектні роботи. Викликає захоплення музичне звучання патефону, який у довоєнні часи був розкішшю.
Складними виявилися для нашого краю страшні сторінки Голодомору 1932-33 років.
-А чи знаєте ви , що на Херсонщині першим пам’ятним знаком жертвам голодомору 1932-33років стала гранітна брила з написом «Жертвам сталінських репресій та голодомору в Україні в 1932-1933рр.Від жителів Іванівського району», встановлена у 1991році в Іванівці з ініціативи збирача історії Іванівського району Дерези Павла Павловича, з біографією якого ви ознайомитеся у розділі «Історія школи». Його спогади записані в книзіВасиля Піддубняка «Жниво Молоха». У музеї зібрано багато матеріалів про історичні факти та свідчення місцевих очевидців Голодомору 1932-33 років, які ввійшли до книги пам’яті Іванівського району «Гірка печаль голодомору».Тут також можна переглянути проектні роботи «Історія вулиць смт Іванівки», «Видатні діячі смт Іванівки», матеріали краєзнавчих та природоохоронних акцій та експедицій та інші.
Переходимо до зали історії Бойової слави.
-Шановні слухачі, що вам відомо про події ІІ Світової війни?
З початком Другої Світової війни до лав Червоної Армії пішло близько 500 жителів селища. На виробничих ділянках чоловіків замінили жінки, діти, літні чоловіки. Самовіддано працювали вони на збиранні врожаю, на спорудженні оборонних укріплень тощо. 19 вересня 1941 року Іванівку окупували гітлерівці. 107 юнаків і дівчат силоміць вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Грабунки й насильства тривали понад два роки.
Експозиція «Листи з фронту» перенесе вас у воєнні часи, а листівки розкажуть про пропагандистську роботу з виховання патріотизму у людей.
Піднесеність духу та віру в перемогу допомагали створювати радіорепродуктори, один з яких представлений в експозиції музею. Тут ви також можете переглянути зброю та предмети побуту воєнних часів. Особливу зацікавленість викликає частина лопаті гвинта літака. Можливо знахідка належить одному із збитих літаків під час війни. Відомо про випадок, коли на Шотівський аеродром, що біля Іванівки, якось налетіло три фашистські винищувачі. Один з радянських літаків, на якому був яскравий напис, збив двох фашистів. Третій, не бажаючи випробувати долю, втік. Захоплені подвигом пілота, шотівці дізнались, що літак на свої гроші купив колгоспник Ферапонт Головатий, на що вніс 100 тис. крб.Мешканці села вирішили теж зібрати гроші на літак. Голова колгоспу Петро Лактіонов для цього зібрав сходку, яка одностайно вирішила допомогти Червоній Армії. Хоч і в злиднях жили після окупації, але кошти постановили знайти. Вчителі та службовці вирішили віддати повністю двомісячні зарплати. У кого збереглась якась курка, качка чи гуска - продати на базарі. Інвалід Лука Іванович Кононєць, батько трьох дітей, нічим таким не міг допомогти, але у нього дивом збереглася теличка. Вранці у п'ятницю дивляться односельці: Лука Іванович веде теличку в райцентр на базар. Кажуть йому: Лука Іванович, у вас же троєдітей...У відповідь почули, -«Так треба».
Довгоочікуване визволення Іванівки та Іванівського району здійснили війська 51-ї армії 4-го Українського фронту 29 жовтня 1943 року . Жителі Іванівки внесли і свою частку в загальнонародну справу перемоги над ворогом. 327 односельців полягли в боротьбі проти фашистів, 136 чоловік нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу. Деякі зразки нагород ви можете побачити в експозиції.
Чотири наших земляків отримали найвищу нагороду званняГероя Радянського Союзу: Гришин Іван Трифонович,Рєзнік Федір Григорович,
Садовий Олександр Петрович,Хіміч Федір Васильович. Зібрано також матеріали про визволителів Європи, ветеранів,учасників, інвалідів, дітей Другої Світової війни.
Трагічною сторінкою в долі багатьох людей відобразилась аварія на ЧАЕС. Стенд «Ліквідатори аварії на ЧАЕС –наші земляки» розповість про учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Одним із перших був герой-пожежник Віктор Кібенок, який народився і проживав на вулиці Леніна, яку згідно з декомунізацією перейменовано на вулицю імені Кібенка.
-Скажіть , будь ласка, кого ви знаєте із учасників ліквідації аварії на ЧАЕС?
Сучасну боротьбу за Незалежність України відображають стенди: «Революція на граніті-1991», «Помаранчева революція-2004», «Революція Гідності -2014», «Небесна сотня», «Учасники АТО – наші земляки».
-Скажіть , будь ласка, кого ви знаєте із учасників АТО?
Запрошуємо до зали історії школи та гімназії.
Дата початку історії освіти в Іванівці1861 рік. В Іванівці відкрито першу церковно-парафіяльну школу. Вона знаходилася в приміщенні, котре було збудовано на місці сучасної їдальні Іванівського ліцею . Спочатку це приміщення було вкрито соломою, а згодом простою черепицею.
1874 рік. Іванівська церковно-парафіяльна школа реорганізована в трирічну земську. Навчалося 90 учнів (87 хлопчиків та 3 дівчинки ). Законовчитель - священик Іоникій Антонович Струтинській.З приходом радянської влади церковні школи закриваються і на їх місці створюються трудові школи.
В 1937 році відбувся перший випуск 10 класу. Подальшому розвитку освіти перешкодила Друга Світова війна.
Восени 1973 року рано вранці в приміщенні середньої школи №1 через пічне опалення сталася пожежа. Близько 7 години ранку пожежу гасила пожежна бригада. Зі свідчень вчителів Кірєєвої Уляни Андріївни та Трохименко Олександри Ярофіївни це була велика трагедія для жителів Іванівки. Але навчання не припинилось, дітей продовжували навчати в пристосованих для цього приміщеннях. Завдяки директору школи Моргуну Анатолію Лукичу в рекордні строки за 7 місяців піднялося нове двоповерхове приміщення середньої школи, яка була збудована на кошти комуністичного суботника за участю жителів Іванівки. 1 вересня 1974 року нова школа радо відчинила двері для своїх вихованців.
Першим краєзнавцем був освітянин Дереза Павло Павлович. Який заснував краєзнавчий музей в Іванівському районі. Займався дослідженням «білих плям», саме про нього згадувалося на початку екскурсії. Спадкоємці Павла Павловича випустили за його рукописами книгу «Іванівського краю історія жива», яка стала настільною книгою для багатьох поціновувачів історії рідного краю.В експозиції представлені особисті речі Павла Павловича, які він використовував у своїй дослідницькій та творчій роботі: музичні інструменти та пристрої, фотодокументи та фотообладнання, книжкова література тощо.
В музеї відображено роботу учителів та досягнення учнів, зібрано матеріали про біографії учительських династій, директорів, випускників закладу.
Перейменування школи в гімназію відбулося з розпорядження голови районної державної адміністрації від 23 серпня 2002 року № 507 «Про реорганізацію Іванівської загальноосвітньої школи №1 І-ІІІ ступенів у Іванівську гімназію».
У 2017 році Іванівська гімназія набула статусу опорного закладу освітнього округу Іванівського району Херсонської області.
Наша гімназія - це могутнє серце, яке впродовж багатьох років у вирі життя тримає пульс на впровадженні нових педагогічних ідей виховання та навчання молодого покоління.
Експозиції музею систематично поповнюються за рахунок участі в різноманітних експедиціях, дослідженнях, під час роботи МАНу. Наприклад, «Голодомор 1932-1933рр», «Краса і біль України», «Моя Батьківщина – Україна», «Вчимося заповідувати», «Галерея кімнатних рослин», «Мій рідний край, моя земля», «Плекаємо сад» тощо.
Матеріали музею постійно використовуються для участі у Всеукраїнських історико-географічних та краєзнавчих, природоохоронних експедиціях, під час освітнього процесу та у позаурочний час : наприклад, вечори-спогади з учасниками АТО, зустрічі з воїнами-інтернаціоналістами, з учасниками ліквідації Чорнобильської АЕС. Активно використовуються матеріали музею під час проведеннямасовихзаходів:до Дня СоборностіУкраїни, Дня Перемоги, Дня пам’яті Крут, Дня Збройних Сил України, Дня захисникаУкраїни і українського козацтва, Дня партизанської слави, Дня пам’яті жертв голодомору.
Популяризація музейної колекції відбувається шляхом оформлення тематичних виставок фотоматеріалів, малюнків, створення мультимедійних презентацій та відеороликів , наприклад, у 2017році учень 10 класу Подоляк Артем посів 2 місце в обласному конкурсі «Душею прагнемо миру», організовано систематичне висвітлення подій гімназії у засобах масової інформації : районна газета «Нове життя», гімназійна газета «Авангард», в обласних виданнях, на сайті закладу створено рубрику «Виховуємо патріотів». А також ведеться постійна рубрика на гімназійному радіо «Сторінками історії». На цьому екскурсію завершено. Дякую за увагу!
