Українські прислів’я та приказки являють собою короткі влучні вислови, що в лаконічній формі передають уявлення про життєвий досвід багатьох поколінь предків. Хоча прислів’я і виникають постійно, але поширюються в народі та передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й найвлучніші з них. Вони являють собою джерело народної мудрості, яка пройшла крізь віки. Справжні українські прислів’я та приказки поєднують у собі глибокий зміст з дуже простою, але образною формою, тому вони й легко запам’ятовуються.
Аби руки і охота, буде зроблена робота
Або зі щитом, або на щиті
Або пан, або пропав!
Або розумне казати, або зовсім мовчати
Без діла жить – тільки небо коптить
Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків!
Боятися смерті – на світі не жить!
Брехень багато, а правда одна
Будеш трудитися – будеш кормитися
В умілого й долото рибу ловить
Від теплого слова і лід розмерзає
Вір своїм очам, а не чужим речам
Вірний друг – то найбільший скарб
Все любить міру
Гадюку як не грій, вона все одно вкусить
Гарно того вчити, хто хоче все знати
Глухий що не дочує, то вигадає
Дай язику волю – заведе в неволю!
Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь
Де не поклав, там не візьмеш
Дурному свого розуму не вставиш
І за соломинку вхопиться, хто топиться
І сила перед розумом никне!
З добрими людьми завжди згоди можна дійти
За праве діло стій сміливо
Звикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду
Здобудеш освіту – побачиш більше світу
Здоров’я маємо – не дбаємо, а загубивши – плачемо
Знає кума – знає півсела
Кожна жаба своє болото хвалить
Кожний майстер колись був невмілий
Коли за все візмешся, то нічого не зробиш
Коли правдиве діло, то говори сміло
Кому честь, тому й хвала
Краще один мудрий, ніж десять дурних
Краще погано їхати, ніж добре йти
Куди серце летить, туди й око глядить
Лінивому все ніколи
Маєш голову, май ще й розум
Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже
Мудрим ніхто не вродився, а навчився
Не копай іншому яму, бо сам упадеш
Не навчив батько – не навчить і дядько
Не такий страшний чорт, як його малюють!
Оженилися дурний та дурнувата, не знали що робити – пiдпалили хату
Орел мух не ловить
Перетреться, перемнеться, та й так минеться
Погнався і за тим, і за тим, а пішов ні з чим
Пустився в бійку – чуба не жалій!
П’яному й калюжа по вуха
Рідна земля і в жмені мила
Розумний научить, а дурень намучить
Розумний розсудить, а дурень осудить
Серце ні на що не вважає – свою волю має
Скупому душа дешевше гроша
Смерть не за горами, а за плечами
Сміливого куля боїться!
Страх силу одбирає
Тоді селянин у пана буде багатий — як пес його стане рогатий
У кого совісті нема – нема й сорому
У сусіда розуму не позичиш
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду
Чия відвага, того й перевага
Чоловік у домі – голова, а жінка – душа
Чорну душу милом не відмиєш
Щастя має ноги, а біда роги
Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носити
Язик без кісток: що хоче – лопоче
Язик до Києва доведе
Який дуб, такий тин. Яка гребля, такий млин. Який батько, такий син
