Мрію дочекатися вишень
На високій, на лутовій вишні.
Мрію щоб зацвів спориш лишень
Й не забулись сорочки колишні
Вишиті червоним, як живим,
Випрані у темних водах Смолки.
Віє із минулого старим.
"Вишиваю" словом я без голки.
Бачу знову зарево пожеж.
Чую вибух, це вже поруч рветься.
Рветься уже прямо біля меж.
Біля стежки горлиця сміється.
І кричать ворони, і вовки
Виють, стогнуть, вигинають спини.
Бачу, як голоднії круки
Кров ковтають з серця України.
І навколо сиво, бо туман.
Бо не видно, бо димить і скніє.
Я тримаю соку повний збан,
Бо хоч сиво, та уже весніє.
Вже світає й марево зника.
Хочу вишень, вишняку в сулії.
Хочу просто кварту молока
І щоб щезли з поля люди злії.
Щоб світились вікна по хатах.
Пахло димом з печі і млинцями.
Щоб вертався дло гніздечка птах
І щоб діти чули запах мами.
Г.Потопляк.
