Можливо, хтось тебе чекає вже давно,
Відкрив всі вікна, двері, щоб забігло щастя.
Прозоро-білим залишає полотно,
Щоб зі своїм коханням більше не прощався.
Коли чекати не лишилося вже сил,
Від холоду мовчань замерзло ніжне серце.
І за плечима не відчутно зовсім крил,
Ти не давай вітрам на друзки його дерти.
Ти знай, в твоїм житті кохання оживе,
Теплом так легко обігріє душу й тіло.
Ти у очах побачиш радість й щось нове,
Відчуєш, що кохання в серденьку вціліло.
25.06.2023 (с) Галина Гук
Світлина з Інтернету
