Може, в цім світі зими і немає?
Може, то так, біла тýга за літом?
Хтось безтілесий на небі зітхає,
скубає пір'я... пускаючи світом
клаптики білі, колючі, лапаті.
Сотні мережив по голих полях
тихо лягають. Дерева кошлаті
в білих перуках колишуть свій шлях.
Може в цім світі зими і немає?
Час сновидінь і холодних казок...
Герда ще й досі десь Кая шукає
по лабіринтах криштальних зірòк.
І в невагомості білих ілюзій,
там, на межі межсезоння та хýги,
крутяться зими, мов оси, по крузі
поміж дерев, і людей, поміж тýги...
Може в цім світі зими і немає...
16.01.2024
Людмила Галінська
