МОЯ ВИШИВАНКА
В мене чудна вишиванка
Із лляного полотна.
Я у ній — немов панянка
І красуня ошатна.
Вишивала мені мама
Вишиваночку щодень,
У хрестики щастя клала,
В'язку чарівних пісень,
Вишивала море квітів
Польових на полотні,
Щоб була найкраща в світі
Її доня на ЗЕМЛІ!
Я у полі — мов нагідка,
А удома — мов дзвіночок.
Справжня доня-українка!
Маю дзвінкий голосочок,
В мене очі — мов волошки,
Губки — немов полунички,
Підмалюю щічки трошки,
Барви візьму у сунички.
Волоссячко — колір жита...
Ох, яка ж я в мами гарна!
Неньки ласкою сповита
Та прудка, неначе сарна.
Свою маму приголублю,
Поцілую ніжно в губки,
Бо її я дуже люблю —
Свою матінку-голубку.
Я їй вдячна за турботу
Й що дала мені життя,
За прекрасну цю роботу —
За барвисте вишиття.
В вишиваночці матусі
Дух народу воскреса.
Я у неї зодягнуся —
Українська в ній душа!
Зігріває мені серце
І у свято, й в будний день.
Задивлюся у люстерце,
Заспіваю ще й пісень,
До матусі притулюся
У віночку із калини.
Вишиванкою горджуся,
Бо я родом з УКРАЇНИ!
Оксана Козак
