МОЯ УКРАЇНА
Яка ж ти гарна, моя Україно!
Калини грона вплетені вінком.
Ти наче пташка й жовто- сині крила,
Твій стан огорнуть, схоплені танком.
Яка ж ти сильна... рвеш віки кайдани,
Несамовита воля до життя!
Твої жалі, як стомлені примари,
В історії - одвічне каяття...
Яка ж ти мудра... пращури й нащадки
По вітті часу знов дивують світ.
Всі твої звичаї, настрої і порядки
Від діда сину йдуть віками в слід.
Яка ж смілива, ти моя країно!
В очах народу іскра пламенить
У вірі та надії стержень сили,
І цей вогонь ні чим не загасить.
Яка ж ти ніжна...сповнена коханням,
Бриниш піснями голосом століть,
Народна мудрість з присмаком страждальним
Гойдає правду серед верховіть.
Яка ж ти рідна, ненько Україно!
В тобі одній мої всі змісти й суть.
Бо твій народ, то все одна родина,
Що крізь віки красу у світ несуть!
23.03.2023 р.
Мартусь Катерина
