Мовчиш? Мовчи... А я кричати буду!
Хай крик розірве Всесвіт на шматки,
Нехай дивуються, нехай засудять люди,
Хоч ехо, відголосок... але почуєш й Ти.
Мовчиш! Мовчиш!... Годинник відміряє,
Пісками засипа мене і відчай мій,
Лавина болю ніжні груди притискає,
Вдихнути годі... я у сорочці гамівній.
Пульсує в скронях кров, вривається цунамі,
Не рву волосся, ні... мій крик німий...
А що якщо кінець, а що якщо в останнє?
А що якщо... сказати Ти просто не хотів?
Мовчиш... Приречено не відступлюся,
Шептатиму ім"я Твоє в потоці днів,
Ти тільки будь щасливим... за це я помолюся,
І не важливо ЩО... сказати не зумів.
АВТОР TATIANA KVITKO
