Мости.
Низенькі береги малої річки
то сходяться, й розходяться, то їх не перейти.
Біжить ріка і чути спів водички,
біжить і поринає у світи.
Й життя біжить невпинною рікою.
Часом будує між людьми мости.
Вони, як береги поміж собою,
і сходяться й розходяться, в кути.
Мости єднання є, й мости кохання.
Скільки замочків тримають вони.
А є мости, як зникнуть вподобання,
їх за собою спалюють завжди.
Хтось через річку кладку прокладає,
і тішиться в досягненні мети.
Комусь й патоном пристрасті немає,
й бажання повноцінного пройти.
У кожного свої мости бувають.
Невидимі зв'язочки між людьми.
Вони людей на відстані тримають.
У серці, у душі, і у житті.
Та є отой єдиний міст ВИСОКИЙ.
Поєднує він нас, наших батьків.
Тут філософії є вміст глибокий,
щоб приїжджали діти до домів.
