МОЛИТВА *
Відчуття не реального часу
Наді мною повисло вгорі.
Наче небо чомусь розверзлося
І пітьма у моїй голові.
Я до купи ніяк не складу все.
Все оте,що навколо мене.
Наче небо чомусь розверзлося,
Сатана по Землі наче йде.
То казала старенька бабуся.
Буде лихо й біда на Землі.
Та на краще завжди сподівалась.
Бо хотілося МИРУ мені.
Я з дитинства любила співати.
Всі пісні,що про Мир і Любов.
Як рушник мені вишила мати,
Щоб в житті моїм було Добро.
Але лихо прийшло,прилетіло.
Зруйнувало домівки,життя.
Зажадало: щоб ми всі скорились,
Відібрати у нас майбуття.
Все великие Мира Большого
Долю нашу на ,,карту кладуть."
Та сини і доньки України
За Вітчизну у пекло ідуть.
І стоять,боронять,що є сили
Землю нашу і наших батьків.
Від отих,що були нам ,,братами,"
А тепер ви для нас вороги.
Світ навпіл розділився і стогне.
Світ у розпачі, в страсі тремтить.
Та моя Україна кохана
Як мармурова скеля стоїть.
Скільки пекло те буде палати?
Ми не знаєм..Не знає ніхто!
За Надію,що ми переможем,
Наш народ воювати пішов.
Помолюся за кожного хлопця,
Чоловіка і жінку, доньку,
Що в строю, за свою Батьківщину
Ризикують життям у бою.
Помолюся за Мир в усім Світі.
Чтоб Великие Мира сего
Зрозуміли-життя дане Богом,
А вони лише діти Його!!!
@Шпак Тетяна
Фото з Pinterest
