Цей вірш тепер моє життєве кредо…
Моє життя мені одній належить,
Живу, як вмію, інших не виню.
Тож вдача тільки-но моя залежить
Від того, що і як у нім вчиню.
Не маю ідолів й кумирів,
Всі люди рівні між людьми.
Тож не шукаю поводирів —
За них є стук, що між грудьми.
Сама собі палач і кат,
Суддею совість — та, що маю.
Бува, кричить мені "віват",
А часом у душі ридаю.
...Не вчіть — не треба, й не судіть,
Чужого всього вам не знати.
Своїм життям візьміть пройдіть,
Чуже щоб вміти розрізняти…
© Сергій Ущапівський
P.S. Цей вірш тепер моє життєве кредо…
