Моя пташинко,ти живеш у Бога?
Там не стріляють донечко моя?
Така важка була твоя дорога,
А ми чекали,завжди "із нуля"..
Тендітна квітко,стеблами до сонця,
Хотіла жити на своїй землі!
Та бачиш,рідна,сивина в волоссі,
Бо молодість лишила на "нулі".
Я знаю,пташко,ти говориш з Богом!
І плачете з Ісусом у раю,
Війна кривава,і до болю строга,
Твоє життя присвячене"нулю"!
Бо там сім"я,там мати,там родина!
А ти маленька,захищала їх!
І весь народ,що зветься УКРАЇНА!
Стояла в дощ,у спеку і у сніг!
Не знаю,як ще можна описати,
Ту біль,що розриває нам серця,
Я -українська,і скорботна мати!
Що втратила ріднесеньке дитя!
А ти живи!Красунечко у небі!
Та тільки з сонцем,Олю,приходи!
А я завжди,чекатиму на тебе,
Бо Україна,плаче від біди.
Такі як ти,дівчатка захищають,
Тримають ката,коси в сивині,
Між обстрілами,молодість лишають,
На цій жорстокій,і страшній війні.
Нехай молитва буде в допомогу,
А свічечка зігріє в небесах,
Благословляю я твою дорогу,
Тепер дитина в Господа руках.
Ми відіб"ємо ворога з країни,
Бо Оленька воює на "нулі"!
Вона приходить з Богом в Україну,
Там де солдати,там брати її!
Твоє життя-це пам"ять в поколіннях!
Це оберіг, для воїнів святий!
Це України,молоде коріння!
Що піднімає хрест,такий важкий...
