МОЯ ОСІНЬ
(по алфавіту)
А в небесах курличуть журавлі,
Летять у вирій дальній, сизокрилі.
Все нижче сонце ходить по землі.
Жовтіє листя восени щохвилі.
Барвисто сяє, золотиться ліс,
Лиш зеленіють вікові смереки.
Гуляє у діброві хитрий лис,
Збираються у зграї вже лелеки.
Встеляє Осінь в лісі килими –
Багряні, жовті, різнокольорові.
Сова махає сильними крильми,
У погляді її море любові.
Голубить совенят малих в дуплі,
Навчає їх без страху вилітати,
Все помічати з висоти вночі
І вчить ще совеняток полювати.
Ґорганами ще Осінь пронеслась,
Плаї позолотила й полонини.
Сама у сукню жовту зодяглась,
Наділа ще й віночок із калини.
Дуби стоять в мовчанні кремезні.
Чубів торкнулась Осінь їхніх зранку
Й пішла гуляти по сухій стерні
В золоченім, змережанім серпанку.
Ех, як же дивовижно навкруги!
Вплітає Осінь в віттячко багрянець
І сипле роси срібні на луги,
Заводить з вітром свій грайливий танець.
Є в Осені таке щось неземне,
Що залишає в серці відпечаток,
Щось таємниче, світле, чарівне,
Чогось ясного й чистого початок.
Жоржини запалали у садку –
Яскраві, пишні і такі барвисті
І все це на очах, все наяву,
Листки цілують пасма золотисті.
Залишилось від літа ще тепло,
Яке ввібрали в себе чорнобривці,
Ще б'є добра й любові джерело
І Осінь вже дарує всім гостинці.
Ич, як співають дружно горобці!
Ще зранку всілись на старій черешні
І ловлять з неба ясні промінці,
Чекають мирні дні оті прийдешні.
І знов хмаринки попливли у даль.
Погнав їх вітер, мов пастух отари.
В калині сумно виграє скрипаль,
А Осінь розсипає свої чари.
Її чекають геть усі митці.
Вона дає натхнення всім творити,
Відчути серцем всю красу землі
І мріяти, і вірити, й любити.
Йти хочеться у той осінній сад,
Де яблука рум'яні і сочисті,
Де на лозі поспів вже виноград,
Де думи в голові і світлі, й чисті.
Колише вітер груші на гіллі.
Метелики кружляють ще навколо.
Затихли, відлетіли солов'ї.
Синичка ще співає дзвінко соло.
Летить та пісня аж під небеса,
Там сонечко сховалося у хмарах.
В озерах відбивається краса,
Палає вечір Осені в загравах.
Минають дні... мине оця краса.
Та спогади залишаться про Осінь,
В яких краса ніколи не згаса,
А серце знов і знов її так просить.
Напитися б її прекрасних днів,
Сплести вінок із золота й багрянцю,
Відчути б прохолоду вечорів
І запросити Осінь ще до танцю.
О скільки в неї зваби і принад,
Чарівності, окрилення й гармоній!
Ловлю очима з неба зорепад
І музику ловлю її симфоній.
– Побудь зі мною, Осене, – прошу, –
З тобою я – немовби в справжнім раю,
У мріях світлих в небеса лечу.
Тебе душею й серцем відчуваю.
Рукою я до тебе доторкнусь,
До листя позолоченого в парку
І від краси життю я усміхнусь,
Зустріну сонце радо на світанку.
Сьогодні ми з тобою всюди вдвох.
Тримаю міцно я тебе за руку.
Під ноги стелиш листя нам і мох...
І думати не хочу про розлуку.
Така ти ніжна, мила й чарівна,
З тобою добре, затишно, спокійно.
В моє життя ти легко увійшла
І все звучить у ньому мелодійно.
У тебе, Осене, прекрасний дар,
Ти вмієш дарувати насолоду
І навіть дощик твій, немов нектар,
Приймаю я, неначе нагороду.
Фарбуєш ніжно пензлем навкруги,
Усе дбайливо, гарно і старанно,
Стають багряно-жовті береги.
Усе виходить в тебе бездоганно.
Хазяйка Осінь – що не говори,
Люблю тебе і твої жовті коси,
Приймаю щиро всі твої дари.
Ти – моя подруга, моя ти, Осінь.
Цілунки тобі шлю палкі свої
І вірші вкотре я пишу про тебе,
Про дні осінні, теплі, золоті
І як ти маниш, кличеш як до себе.
Чарує, зваблює краса твоя
І очі загадкові, бурштинові.
Признаюся, що муза ти моя,
З тобою дні усі мої казкові.
Швиденько пролітають усі дні.
Зібрати хочу з листя позолоту.
Ще хочу, щоб прийшла ти уві сні
Подяку шлю тобі я за турботу.
Щаслива будь сьогодні і завжди,
Приходь щороку, як жадане свято,
Лишай в душі чаруючі сліди
І ще любові й ніжності багато.
З тобою я набудусЬ досхочу
Та часу цього буде все ж так мало.
Тобі щось на весь голос закричу,
Щоб це тебе, красуне, здивувало.
Юрмляться хмари в синіх небесах,
Несуть у даль легкі, білі вітрила.
Твоя краса чудесна не згаса.
Забути, Осене, тебе мені несила.
Я знов до тебе, Осене, іду,
Вести з тобою хочу діалоги.
Тебе згадаю, ніжну, чарівну,
Як переступить зимонька пороги.
Оксана Козак
18.09.2025
