Відцвітало літо
Відцвітало літо так духмяно
Ухолодних росах на квітках.
Ніжилось у пахощах туману
І світилось в сонячних стежках.
То за небокраями губилось,
То ішло у зоряні світи.
І на роздоріжжі зупинилось,
Щоб у синю осінь відійти.
То ж не йди у мить таку щасливу,
Зупинись у вранішній імлі.
А у небі сумно і щемливо
Знов курличуть сизі журавлі.
Сон
У ніжних квітах яблуня шуміла,
Вже повернувся вітер від дібров.
Сьогодні в сад вікно я відчинила,
А сон до мене так і не прийшов.
Як важко знову його виглядати,
Вже й місяць в небі темряву розтер.
Сон зачепився за верхівку хати
І там, під зорями, на мить завмер.
Він іншій дарував свої перлини,
На флейті грав, наспівував пісні.
А ніч рахує стомлено хвилини,
І вже стоїть світанок у вікні.
Полуднева спека
Знов на землю впала полуднева спека,
І стоїть, втомившись, у гнізді лелека.
Я думками лину у безодню неба,
Дихає повітря спогадом про тебе.
У вінку з ромашок причаїлось літо,
Щоб у синій вечір знов тебе зустріти.
В’ється тиха стежка, що гуляла з нами,
А зерно з колосся падає сльозами.
