Мої любі друколяпи

На четвертому дні марафону я прочитала своє передбачення, як «ПРОДОВЖУЙ». Я завжди бачу те, про що думаю))).
По-перше, я маю розлад, пов'язаний із написанням і читанням. Принципово, це мені ніяк не заважає читати чи писати, але якщо мозок працює в активному режимі, я ніколи не напишу текст без помилок. Благо, сьогодні купа допоміжних сервісів, які підкреслюють друколяпи.
Наприклад, я завжди пишу такі слова з помилками — ен, Бля (Юля), ет, мабудь, всеодно, нажаль, Добрий ранок, Доброго вечора. Я знаю, як пишеться правильно, але все одно буду писати неправильно.
І найважливіше, все життя я пишу слово «життя» з однією буквою «Т», а слово щастя з двома, навіть із трьома, бо так відчуваю слово щастття.
Я дуже творча натура. Таким, як я, важко пояснити різні математичні чи правописні правила. Але я швидко самонавчаюся, тому що мені подобається. Я взагалі люблю постійно вчитися новому та обов'язково використовувати власні нові знання на практиці. Я можу самостійно розібратися в будь-якій складній задачі. Колись я сама за дуже короткий проміжок часу вивчила HTML+SCSS і мені це набагато легше, ніж вивчити та запам'ятати пару правил правопису зі шкільного підручника чи кілька іноземних слів.

Була у мене в дитинстві історія зі словом «Четвер». Я завжди писала це слово «Четверг», і переконати мене було неможливо, жодні пояснення не діяли. Тоді дядько посадив мене за кухонний стіл і змусив писати це слово доти, поки не набридне писати його з літерою «Г». Що ви думаєте, не набридло, списала кілька сторінок. Усе завершилося істерикою дядька з тіткою — горлали, як божевільні. Також кілька перших шкільних років мені всі навколо пояснювали різницю між літерами «Б» та «В», для мене це були однакові літери, як і Р=З, чи то Л=П. Мені було завжди дуже важко з текстами, від того я і зараз не часто пишу. Ой, ви не уявляєте, як я ненавиджу іноземні мови, швидше посивію, аніж вивчу іншу мову. Нелюбов до інших мов також передалося Стасі. Я навіть із психологами радилася, це особливість роботи мого мозку та були певні обставини, які вплинули на це.

Ще цікавий факт про мене: коли ще Стася була малою, я читала їй дитячі книжки у вигляді театральних сценок, у результаті, я знала напам'ять всі її казки, наприклад: Мойдодір. Коли ми кудись їхали чи гуляли, всі завжди дивувалися, що я дитині казки напам'ять розповідаю та ще й так театрально. Але коли мала виросла, я тепер жодної казки навіть по назві не згадаю. Ані автора, ані назв казок, тим паче саму казку, бо вони мені вже не потрібні. Мій мозок не запам'ятовує інформацію, яка мені неактуальна. Це стосується усього. Я в житті не згадаю назву книжки, яку прочитала кілька місяців тому, але я завжди пам'ятатиму суть та окремі меседжі, які мені зрезонували. Так от, на своєму марафоні я прочитала неправильно слово і це мене аж аніяк не здивувало. Я така, як є, і не соромлюся своїх відхилень. Мене можна оцінювати по тому, що я добре вмію і роблю, але аж ніяк не за граматикою. Як бачимо, я не готова зараз до подорожей, але готова продовжувати працювати. Коли я остаточно втомлюся, то кожне слово, яке починається на літеру «П» буду читати, як ПОДОРОЖУЙ.
І знаєте що? Я псих, піду додам слово «ПРОДОВЖУЙ» у наші передбачення.

P. S. Моя психотерапевтка говорить, що я високоінтелектуальна людина.