Під час трансформації освіти, що почалася 01 вересня 2018 року зі старту реформи Нової української школи, процес формування професійної компетентності майбутніх вчителів з початкової освіти, набуває неабиякої актуальності. Саме вже сьогодні студенти на заняттях з психолого-педагогічних дисциплін переосмислюють педагогічні підходи, визначають оновлення змісту освіти та покращання освітнього середовища.
Необхідно враховувати, що діти, які сьогодні отримують знання у закладах загальної середньої освіти, творитимуть майбутнє країни та світу. У зв’язку з цим цінними є навички й особисті якості, які будуть найактуальнішими для людини майбутнього. Їх визначили учасники журі Global Teacher Prize Ukraine 2019, зокрема:
− бути цілісною зрілою особистістю (Світлана Ройз);
− відповідально застосовувати інформаційні технології (Олександр Жук);
− працювати в команді та цінувати малі перемоги (Вадим Карандій);
− залишатися собою (Мелісса Сальґеро);
− мислити креативно і творити нове (Зоя Литвин);
− навчатися, шукаючи (Наталя Мосейчук);
− розкритися та реалізувати себе (Олександр Елькін);
− розраховувати на себе (Ольга Харасахал) [23].
Освітянська спільнота чутливо реагує на потреби ринку праці, індекс конкурентоспроможності. «Світ, який стоїть на порозі Четвертої промислової революції, потребує значних освітніх змін. Спікери форуму вважають, що важливо приділити увагу способам та формам освітнього процесу», – читаємо серед основних меседжів Всесвітнього економічного форуму 2019 року [5].
На форумі з питань освіти й розвитку у Давосі у 2016 році аналітики представили таблицю, що демонструє, які навички будуть важливими для успішної кар’єри в 2020 році. У десятку увійшли такі: критичне мислення, креативність, координація дій з іншими, емоційний інтелект, взаємодія, ведення перемовин тощо [6].
Усі вищеперераховані навички не є вродженими. Їх доцільно розвивати упродовж навчання.
Виходячи з вищезазначеного, розвиток навичок «4К» стає нагальною проблемою, зокрема в здобувачів початкової освіти. Дослідження моделі «4К», що включає чотири навички на букву «ка» (критичне мислення, креативність, комунікація та кооперація) здійснювали за програмою освітнього альянсу «Партнерство з навчання у ХХІ столітті» [24]. Варто окремо зупинитися на складових моделі «4К».
Критичне мислення
У широкому розумінні критичне мислення означає комплексну навичку, що допомагає вирішувати проблеми в умовах нестачі інформації, приймати ефективні рішення.
Уміння критично мислити гарантує, що людина зробить правильний вибір і сформує відповідне судження в будь-якій життєвій ситуації.
Критичне мислення – мислення самостійне. Щоб відбувся цей психічний процес учням треба давати достатньо свободи.
Завдяки критичному мисленню процес пізнання стає індивідуальним, свідомим, безперервним та продуктивним.
У наукових джерелах критичне мислення має чотири складові:
− системний аналіз – уміння розглядати об’єкт, проблему в цілісності їх зв’язків;
− аналіз аргументації – здатність доходити логічних висновків, спираючись на дані чи твердження;
− творчий процес – уміння вибудовувати стратегію, теорію, методику чи лінію аргументації на основі сукупності супровідних даних (які мають бути глибшими, ніж очевидна інформація на поверхні);
− оцінка – здатність оцінювати якість процесів та рішень. Оцінка охоплює критику кінцевого продукту мислення з урахуванням специфіки конкретної ситуації.
Отже, критичне мислення передбачає вміння розпізнавати припущення, відокремлювати факти від думок, бути допитливим щодо істинності доказів, ставити запитання, шукати джерела для перевірки достовірності інформації, уміти слухати і спостерігати, уявляти і розуміти кілька можливих варіантів розвитку подій тощо.
Під час розробки завдань задля стимулювання розвитку критичного мислення важливо враховувати різний рівень підготовки здобувачів початкової освіти. Завдання мають бути доступними для кожної дитини.
Уміння аргументувати свої думки можна виробити на основі вправ, наприклад, учитель пропонує учням створити есе, в якому словесно проілюструвати підтримку певної точки зору.
Щоб навчити учня/ученицю об’єктивно оцінювати, варто запропонувати результати чиєїсь роботи, на основі яких здобувачі початкової освіти мають підготувати письмовий звіт з оцінними судженнями за певними критеріями.
Також варто використовувати такі методики як мапи думок (представлення даних у графічному вигляді), моделювання та завдання, що вимагають продумувати власну доказову лінію, наприклад, дискусійні клуби.
Методичний коментар щодо оцінювання
Педагог оцінює вміння учня/учениці аргументовано доводити свою думку (скільки даних і яку саме інформацію він наводить, наскільки нестандарними є обґрунтування ідей).
Креативність
Найчастіше креативність розуміють як здатність продукувати інноваційні та корисні ідеї.
Креативний потенціал людини залежить від її:
− рівня професійної підготовки в певній галузі;
− здатності мислити нестандартно та виходити за межі стереотипів;
− природного прагнення займатися креативною діяльністю;
− особистісних характеристик, таких як толерантність до невизначеності та бажання ризикувати.
Креативний потенціал також залежить від рівня підтримки особи іншими (вдома, у закладі освіти, на роботі).
Креативність має шкалу розвитку від «новачка» до «видатного творця». Новачки зазвичай більше зосереджені на стратегіях, процесах та особливостях креативного мислення як такого. Тоді як досвідченіші «творці» акцентують увагу саме на незвичності та користі від результатів власної діяльності.
Ефективним способом підвищити креативність є пояснення, як можна навчитися мислитися інакше, та когнітивні вправи на зразок мозкового штурму (швидке вигадування ідей) і віднаходження справжньої суті проблеми.
Учитель початкової освіти добирає завдання, що містять елементи для стимулювання креативності, а саме:
− командне навчання для навичок роботи з іншими;
− навчання на основі кейсів;
− моделювання, навчання на основі спостереження за іншими;
− навчання у грі.
Здатність дитини генерувати унікальні та корисні ідеї залежить від її знання теоретичної бази шкільного предмета. На початковому етапі слід заохочувати учня/ученицю поступово виходити за межі стереотипного мислення. З часом дитина зможе продукувати інноваційні ідеї.
Креативні елементи можуть бути у звичайних завданнях: сформулювати пояснення чи припущення щодо певних даних, або ж застосувати знайому вже теорію до нової сфери знань, де вона, на перший погляд, не застосовується.
Учителю початкової освіти слід враховувати чинники, які пов’язані з креативним потенціалом, та створити належний освітній простір для творчого самовираження, у якому б учні не боялися бути висміяними за помилки чи ідеї, які для інших можуть бути неприйнятними.
Методичний коментар щодо оцінювання
Варто оцінювати як сам продукт, створений у результаті креативної роботи, так і кількість доречних ідей, їхню гнучкість, кількість різних галузей, у яких ці ідеї можуть застосовуватися, оригінальність та інноваційність ідей, кількість продуманих деталей у межах ідеї, тобто глибину.
Креативний продукт – це вірші, есе, скульптури, моделі, презентації тощо. Їх можна оцінювати з точки зору:
− їхньої неповторності та відмінності від традиційних рішень;
− релевантності та корисності для вирішення певного завдання.
Комунікативні навички
Комунікацію визначають як суспільний процес, в якому відбувається обмін інформацією задля передачі смислів і досягнення бажаних результатів. Комунікація може відбуватися в будь-якій формі: від написання твору або читання книги до виступу з презентацією чи участі в дебатах.
Ключовими навичками в комунікації є такі:
- визначення бажаних результатів комунікації;
- створення чіткого посилу: розробка повідомлення, яке б передавало необхідне значення, і використання невербальних засобів комунікації, як-от жести та наочні матеріали;
- моделювання свідомості інших: усвідомлення рівня освіченості, позиції та емоцій інших;
- конвенційність: вміння слідувати правилам, нормам та дисципліні, що підходять для певного контексту комунікації;
- усвідомлення соціальних та культурних відмінностей;
- вибір необхідних каналів комунікації;
- активне слухання;
- «глибоке читання», тобто вміння критично аналізувати текст чи мовлення.
Комунікативні навички можуть бути розвинені паралельно із завданнями будь-якого типу. Наприклад, на уроці математики вчитель може пояснити учням, як вдумливо читати, щоб зрозуміти зміст задачі.
Комунікативні навички можна розбивати на менші завдання. Так, пропонуючи учням написати твір-роздум щодо прочитаної книги, можна зосередити їх увагу на використанні слів у переносному значенні, синонімів, антонімів тощо. Варто запропонувати поміркувати над тим, чи можна мету книги передати без цих мовних засобів.
Перед тим, як пропонувати учням певне завдання, варто дати їм час подумати над тим, що саме вони хочуть одержати від комунікації, які комунікативні стратегії вони застосують тощо. Важливо також надавати здобувачам початкової освіти зворотний зв’язок, за якого відбудеться взаємодія між учнями, коментарі, поради щодо виконаної роботи.
Методичний коментар щодо оцінювання
Оцінювання буде залежати від того, наскільки навички учня/учениці відповідатимуть його можливості впоратися з певними аналогічними завданнями в реальному житті. Можна також покладатися на реакцію учнів класу та взаємооцінювання.
Колаборація
Колаборація або кооперація, або командна робота – спільна діяльність (процес) двох і більше осіб для досягнення спільної мети, за якої відбувається обмін знаннями, досвідом, навчання та співпраця. Колаборація складається з таких елементів:
− міжособистісна комунікація;
− здатність вирішувати конфлікти;
− управлінські здібності.
Здатність учня/учениці до командної роботи залежить від особистого бажання та можливості зважати на точки зору інших людей, координувати ідеї багатьох осіб, вирішувати проблеми в команді, знаходити консенсус та йти на компроміс.
Недостатньо просто розділити дітей на групи й очікувати від них результатів.
Завдання на співпрацю мають враховувати:
− оцінку від кожного з членів певної команди навичок інших працювати в команді;
− особливість формування груп для виконання певних завдань. Найкраще, коли в групі працюватиме 3-5 осіб. Надавати учням можливість самостійно формувати групи можна лише тоді, коли завдання, яке вони виконуватимуть, не передбачатиме певного оцінювання;
− ролі, які виконуватимуть учні у командах, наприклад, модератора, того, хто представлятиме результати спільної роботи тощо. Здобувачі освіти мають вчитися виконувати різні ролі.
Варто ускладнювати завдання: не достатньо лише згенерувати ідеї, а обрати якийсь спільний пріоритет. Чи спеціально сформувати групи з таких людей, які з певного питання не відразу зможуть дійти консенсусу.