Сьогодні в Україні відзначають Міжнародний день захисту дітей. Для нас це 98 день повномаштабного вторгнення росії. 243 дитини загинули, їхнє життя і майбутнє передчасно вкрадено. 446 дітей поранено, серед яких є ті, хто ніколи не зможе бігати чи бачити світ довкола, а комусь потрібна тривала реабілітація. І це ми не знаємо скільки загинуло діток, які були під окупацією. Ми співчуваємо кожному, хто втратив найцінніших. Навіть згадка про смерть однієї дитини — всеукраїнське горе. Немає ціни у безцінного життя…
20 листопада 1989 року Генеральною асамблеєю ООН була прийнята Конвенція про права дитини, яка вважається «світовою конституцією» для дітей. Україна ратифікувала Конвенцію 27 вересня 1991 року, й відтоді цей документ є частиною національного законодавства. У Конвенції про права дитини зазначається, що найважливішою умовою для розвитку дитини є її виховання в сім’ї. Скільки сімей зараз не разом. Як багато дітей не вдома, вони залишили все своє життя, позбувшись затишку і улюблених книг, іграшок, свого ліжечка і м’якенької піжамки. А скільки дітей втратили когось з батьків чи стали сиротами. Скільки дітей бачили жахи, які ніколи не забути.
І, мабуть, кожна дитина втратила відчуття спокою і затишок дому. Діти передчасно подорослішали…
Пошкоджено 1909 закладів освіти,180 з них повністю зруйновано через постійні бомбардування та обстріли військ рф. Українські книги спалюють, у маріупольських дітей замість канікул буде деукраїнізація. Їх вчитимуть все літо, щоб вкласти у їхні голови пропагандистську псевдоісторію, українські книги змінять російськими. А що буде з тими дітьми, яких викрали і незаконно вивезли на території рф? Дитинство зазнало страшної руйнації. Ще ніколи батьки так сильно не хвилювалися за життя своїх дітей.
Якщо у світі хочуть привернути увагу до прав дитини, то цього року у центрі обговорень мусить бути становище українських дітей. На очах всього світу українських дітей вбивають, калічать, ґвалтують та депортують російські військові. Світ став двоколірним. Якщо світ, не допомагає і не підтримує Україну, то стає співучасником цього жахливого злочину. Якщо власний комфорт пріоритетніше за здоров’я українських дітей, якщо ціна на бутерброд важливіша за цінності життя, то у нас погані новини, ви підтримуєте темну сторону. Час кожній людині у світі визначатися, ким вона є і за що готова боротися, спонукаючи свою країну до правильних рішень. Потім неможливо відмити буде руки…
Українські діти відчувають війну, навіть якщо вони не бачили усіх її проявів. Кожного дитячого серця вона торкнулася і обпекла.
Опублікуємо діалог 4-річної дівчинки Яринки, котра дуже любить книжки і вигадує нові слова з мамою:
— Ма, а коли закінчиться жаходійство росіяк?
— Коли наші захисники їх поб'ють і наженуть з нашої землі.
— Не поб'ють, а уб'ють... Аж тогди нам буде радівництво.
«Бережіть своїми долоньками крихітну свічечку букви "ї”» і «місячний серпик букви "є"», бережіть дитинство своїх дітей як можете, хай вони радіють кожному дню, маленьким дрібничкам, чудовим книгам чи іграшкам, обіймам з рідними. Подаруйте їм трохи спокою і почитайте, це справді допоможе їм потрапити у світ, в якому добро завжди перемагає зло, правда — неправду, справедливість — кривду. Ми всіляко будемо підтримувати вас книжково, бо це наша суперсила.
Вірте в ЗСУ, бо саме вони втілять нашу казку і зроблять нам радівництво.
Світлина — Христина Гелета
