Між тим "тепер", і тим що зветься "вчора"
Непотребу й потрібного комора.
Фундамент долі й тріщини по ньому.
І новий ранок в платтячку новому.
У цьому просторі твої всі найрідніші.
І твої руки, й ноги там міцніші.
І твій садок ще родить кислі дички.
І ще роса чіпляється спіднички.
І ти біжиш, біжиш - не зупинити.
Умієш мріять, бачити й любити.
І з кожним днем все менше поворотів,
Все більше сліз, тривоги і "прильотів".
Дорога рівна. Та куди прямує.
Хто тебе любить, хто тебе цінує.
Подруг нема, спочили рано в бозі.
Батьки давно на зоряній дорозі.
Товариші лишилися по школі.
Попутники, приЯтелі по долі.
І шанувальники моїх віршів зі мною.
І цей бузок, що пахне так весною.
Ще мої Діти. Слава Богу є.
Вони мій штиль і сонечко моє.
Ще є село, а в ньому односельці
І дві сльози на запотілім шкельці.
Всього ще досталь. Є й захмарні ціни.
І є страшні від вражих бомб руїни.
І є війна, потвора біснувата.
Невже це я. І я така "багата".
Г.Потопляк.
