Між тим, як в небі вибухне сирена,
І тим, як слідом прилетять ракети,
У мене – щонайменше півгодини.
Достатньо, аби голову помити,
Попрати в "економному" режимі,
Зробити кави і води набрати,
Мобільний зарядити з павербанком.
Знервованому котику – консерву,
Собі – у каву ложечку лікеру,
На голову шолом, у руки книжку,
Ліхтарик – і на мат у коридорі.
Сьогодні може пролетіти мимо,
А може і не повз, тоді, звичайно,
Шолом не допоможе з коридором –
Ми знаємо, що роблять ті ракети.
Тому, про всяк випадок, я щоразу
Пишу тобі "кохаю" у Сигналі.
Хтознá, куди воно поцілить з неба,
Чи будеш ти, і я, і кіт, і кава.
І знов у цій жахливій лотереї,
В якій нема ніколи переможців,
Я думаю – якщо воно й поцілить,
То ні, я ні про що не пошкодую.
Життя було прекрасне і яскраве,
Життя з тобою – сповнене любові,
Життя, яке не соромно згадати,
Яке навчило не боятись смерті.
Лунає ППО на Оболоні.
Відбій тривоги. Кіт на підвіконні.
Сьогодні обійшлось без мегатон.
Війна нас учить миті цінувати,
Щоразу, як востаннє, цілувати,
І не знімати з ланцюга жетон.
Sasha Kladbicshe
