Між пам'яті щемкими берегами
Тече бурхливо спогадів ріка.
Дитинства там синці й далекі шрами,
І юність, чиста, світла, гомінка.
За згадками пірнаю у глибини -
І хвилі теплі горнуться до ніг.
Так хочеться бодай хоч на хвилину
Звернуть туди з утомлених доріг.
Присісти б десь із вітром на колінах
І довго пити неземну красу.
Ріка дитинства кличе на гостину.
Букет ромашок крізь літа несу.
Як добре, що з роками не міліє
Моїх щемливих спогадів ріка.
Пливу туди, щаслива, я у мріях.
І течіЯ несе мене стрімка...
Ніна Арендар
