Називали його і весільником, бо, завершивши збирання осіннього врожаю, люди справляли весілля. У стародавніх римлян цей місяць був восьмим за календарем, лат. «окто», що значить вісім.
Як стверджують джерела, назва місяця «жовтень» походить ще за часів Київської Русі. Поруч з жовтнем уживалося слово «паздерник», тобто костриця. Саме о цій порі починали масово переробляти льон та коноплі. Вилежані під осінніми дощами та вітрами стебла сушили в печі, а потім їх м’яли на терницях, щоб очистити волокно від костриці. Цей процес і досі в глибинках Польщі називають «паздерництвом». А білоруси йменують жовтень «кастрічником».
Одначе, найточнішою можна вважати народну назву жовтня – «весільник». У давнину починаючи з Покрови, 14 жовтня, розпочиналася пора сватання та весілля. А тому дівки, яким уже надокучило дівувати, молилися: «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою». Отож, жовтень був багатий на весілля.
У жовтні в селах уже не було польових робіт. Звідси й народні приказки: «Як прийшли жнива, жінка як нежива, а як прийшла Покрова, то й жінка здорова», або «Настали жнива – лежить баба нежива, а прийшла Покрова – стала баба здорова». З Покрови починали справляти вечорниці, котрі тривали до Великодня, і гуляли весілля, які тривали до пилипівських заговин.
У жовтні вже готувалися до зими. В народі казали: «Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем».
