Листопад - місяць опалого листя, тому ще він мав зворотну назву – падолист. Останній місяць осені, який дуже часто підпадає під владу зими, також іменували «напівзимником».
Наймолодший син Матері-Осені, якому вона доручає зустріти Бабу-Зиму та її сивобородих синів. Тому він більше прихильний до свого двоюрідного брата Грудня, аніж до рідного - Жовтня, і дозволяє Бабі-Зимі сніжити на полях і лісах. В цей же час Мати-Осінь, щоб прискорити прихід зими, вкорочує листопадові дні. Природа останнього місяця осені у стурбованій задумливості. То згадає про минуле літо, і тоді сонечко прогляне з-за хмар. А то подумає про близьку зиму, і небо відразу закошлатиться важкими темними хмарами, а по землі вперіщать холодні байдужі дощі.
Його європейська назва «новембр» походить від латинського слова «дев’ять», бо в дореформеному календарі він був дев’ятим місяцем року.
На українському Поліссі довгий час зберігалася ще одна назва листопада - «братчини». Для сучасників слово це майже незнане. Хоч раніше воно віддзеркалювало глибокий зміст. Саме так називали гуртівні обрядодійства, що їх влаштовували в кінці осені. З початком листопада для хліборобів наставала пора відносного перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для тварин, спочиває примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати. Під цю пору вже справляли весілля, юнаки й дівчата сходилися на вечорниці та досвітки, влаштовуючи всілякі забави.
