Новий правопис закріпив уживання закінчення -и в родовому відмінку іменників третьої відміни, які закінчуються на -сть, -рть: гідність — гідности, незалежність — незалежности, радість — радости, честь — чести, чверть — чверти, смерть — смерти тощо, а також іменників кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь: крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси.
Ця правописна норма дуже важлива, бо, по-перше, дає змогу запобігати омонімії форм (відрізняти родовий відмінок від давального й місцевого), а по-друге, так писали наші класики: "Поет не боїться від ворога смерти, Бо вільная пісня не може умерти" (Леся Українка). Також це елемент скрипниківки — правопису 1928 року, який укладали найкращі українські мовознавці, репресовані згодом сталінським режимом.
