Мій милий Боже, знаєш...я стомилась
Я по життю і сильна... і слабка
Іду,біжу, лечу...а потім раптом опустились крила,
І ніби онімівши я стою
Я прошу Боже,навчи мене прощати
Образи,підлість, сльози у пітьмі
У відповідь не хочу ображати,
Навчи шукати правильні шляхи
Навчи,мій Боже,відкривати душу
Лиш людям тим,що чують і без слів,
І ненависть з глибин не діставати,
А жити лиш із миром у душі
Мій милий Боже, знаєш я стомилась,
Що кожен раз як тільки я злечу,
З'являється якась непереборна сила,
І обпікає крила на льоту...
Я просто хочу надії не втрачати,
Що завтра прийде щасливий новий день,
Я просто хочу не втрачати віри
У справжніх , щирих, незаздрістних людей!)
Наталія Харченко 
